ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
Embedded Files
Князювання Ярославичів та наступних князів
Перед смертю Ярослав Мудрий написав заповіт, де визначив стольні місця для княжіння та встановив принцип сеньйорату в престолонаслідуванні. Наступними правили три його сини, які утворили тріумвірат — Ізяслав, Святослав і Всеволод. Найстарший син — Ізяслав, правив у Києві.
У 1068 р. князі зазнали поразки на річці Альті від половців.
У 1073 р. брати посварилися і розпочалися усобиці князів.
У 1097 р. був з'їзд князів у Любечі, ініціатором був Володимир Мономах, запровадження принципу во́тчини — земельна власність, яку князі, бояри та інші представники панівної верхівки в Київській Русі могли передавати в спадок, продавати, дарувати, обмінювати.
Визначною подією було обрання у 1113 р. Володимира Мономаха:
видання книги «Повчання дітям»;
успішні походи проти половців.
Після Володимира Мономаха правив його син Мстислав у 1125–1132 рр.
Віче — збори вільних людей у Київській державі, на яких обговорювалися та вирішувалися важливі громадські справи.
Роздробленість Київської Русі
Після смерті Мстислава в Київській Русі починається період роздробленості — зміцнення самостійності удільних князівств. Існували такі князівства: Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке та Волинське князівства. Найвпливовішим було Київське князівство, але воно ставало все менш популярним, також від Києва залежало Переяславське князівство.
У 1187 р. у розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича було вперше вжито назву «Україна» (перша писемна згадка у писемних джерелах).
Особливого значення в кінці XII ст. починають посідати Галицьке та Волинське князівства. Одним з найуспішніших правителів був Ярослав Осмомисл, який правив у Галицькому князівстві в 1152–1187 рр. У Волинському князівстві тривали певний час усобиці, край їм поклав Роман Мстиславич.
Утворення Галицько-Волинської держави
У 1199 р. Роман Мстиславич приєднав Галицьке князівство й утворив Галицько-Волинську державу, що стало результатом міжусобної боротьби руських князів. Діяльність Романа:
приборкання боярської опозиції;
об’єднав галицькі та волинські землі в єдину державу;
проводив активну зовнішню політику;
був фактичним володарем Київського та Переяславського князівств.
Після смерті Романа в 1205 р. певний час формування сповільнилося, але в 1238 р. до влади прийшов його син Данило Галицький, який князював зі своїм братом Васильком у 1238–1264 рр. Діяльність:
відновив єдність Галицького та Волинського князівств у 1238 р.;
у 1238 р. розгромив тевтонських лицарів під Дорогочином;
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація боярської опозиції;
пріоритет у зовнішній політиці князя Данила Романовича в другій половині 1240-х – 1260-х рр. полягав у створенні коаліції європейських держав для боротьби із Золотою Ордою;
1253 р. — коронування Данила Романовича.
Монгольська навала
У 1223 р. на р. Калка була перша битва з монголами, де монголи здобули перемогу над руськими князями та половцями, але далі просуватися не стали.
У 1239 р. був зруйнований Переяслав та у тому ж році Чернігів.
У 1240 р. монголи захопили Київ.
Напад монголів дуже погано вплинув на Русь: руйнування міст, занепад ремесел та торгівлі, населення мало сплачувати податок, спочатку платили податок баскакам — намісникам хана, через деякий час це було доручено князям, які були затверджені ханом та яким видавався ярлик (указ із правом керування землею).
На картосхемі відображено основні напрямки завойовницьких походів монголів
Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Галицького
Після смерті Данила в 1264 р. королівство знову розпалося. Його місце зайняв син Лев. Його діяльність:
переніс столицю до Львова;
просив допомоги в монголів для боротьби з угорцями та поляками;
приєднав до Галицько-Волинської держави Закарпаття й Люблінську землю.
Наступним правителем став Юрій І Львович у 1301 р. Діяльність:
об'єднав державу;
прийняв титул короля Русі;
домігся створення окремої Галицької митрополії православної церкви;
втратив Люблінські землі та Закарпаття, захопила Польща й Угорщина.
У 1323 р. до воади прийшов Юрій ІІ Болеслав, який сприяв зміцненню позиції католицької церкви на українських землях через що й був отруєний. Після його смерті Велике князівство Литовське, Королівство Польща та Королівство Угорщина хотіли присвоїти землі собі.
Історичні документи
Заповіт Ярослава
«Тепер же заповідаю стіл свій у Києві старшому синові моєму, братові вашому Ізяславу, його слухайте, як слухали мене, хай він замінить вам мене. А Святославу — Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Вячеславу — Смоленськ...»
Бій на річці Альті, 1068 р.
«...Прийшли половці перший раз на Руську землю воювати... Це було перше зло на Руській землі від поганих безбожних ворогів..»
Боротьба Всеслава (полоцький князь) і Ізяслава за престол, 1068–1069 рр.
«...почав міжусобну війну Всеслав, син Брячеслава, полоцький і зайняв Новгород. Троє Ярославичів — Ізяслав, Святослав і Всеволод, — об’єднавши військо, пішли на Всеслава лютої зими...»
Похід Ігоря Святославича на половців
«І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали [половці] навпоперек, і тут схопили його віддалі одного перестрілу од полку свого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода... і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого...»
Любецький з'їзд, 1097 р.
«І хай кожен тримає отчину свою: Святополк — Київ, Ізяславів [уділ], Володимир — Всеволодів [уділ], Давид, Олег і Ярослав — Святославів [уділ]; іншим хай будуть города, які їм роздав Всеволод...»
Прихід до княжіння Володимира Мономаха, 1113 р.
«Володимир Мономах сів у Києві. Зустріли ж його митрополит Никифор з єпископами й усіма киянами з честю великою.., сів він на столі отця свого й предків своїх, і всі люди раді були, а заколот улігся...»
Рада князів перед битвою на річці Калка
«I прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: "Якщо ви не поможете нам, то ми нині пopубані будемо, а ви завтра порубані будете". І була рада всіх князів у Києві, і порадилися вони так: "Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на свої"...»
Бій на річці Калка, 1223 р.
«Мстислав Мстиславович... повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку й іншим полкам [піти] за ним, а сам після нього перейшов... Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи в стані, не знавши [цього], тому що Мстислав [Мстиславович] їм обом [нічого] не сказав — через заздрість, бо велика незгода була між ними...»
«На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку... Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські... Данило поранений був у груди...»
Розгром тевтонських лицарів, 1238 р.
«...Данило сказав: “Не гожим є держати отчину нашу крижевникамтамплієрам [рицарям-хрестоносцям]”. І пішли вони на них з великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину [магістра] їхнього Брауна схопили, і воїнів захопили, і вернулися обидва у Володимир...»
Відновлення єдності Галицького і Волинського князівства, 1238 р.
«Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі... увійшов у свій город... та прийняв стіл батька, та проголосив перемогу, заткнувши свою хоругву на Німецьких воротах...»
Облога Києва, 1240 р.
«У той же рiк прийшов Батий до Києва з великою силою, множеством сили своеï, і оточив город. I обступила сила татарська, і був город в облозі великій. I пробував Батий коло міста, а вої його облягали город...»
«...Татари пішли проти Русi й учинили жахливі вбивства в землі Русі, зруйнували міста й фортеці й повбивали людей, обложили Київ, який був столицею Русі, і після довгої облоги взяли його й убили жителів цього міста...»
Битва біля міста Ярослава, 1245 р.
«І коли побачив Данило, що ляхи кріпко йдуть на Василька.., то рушив на [них]... і розтрощив військо [ляхів], і хоругов [їхніх] роздер навпіл. Побачивши ж це, Ростислав побіг, і повернули угри навтікача...»
Підкорення Києва Данилом
«Данило тим часом поїхав на [Ростислава Мстиславича], і схопив його, і зоставив у нім [Києві, тисяцького] Дмитра. І оддав він Київ у руки Дмитрові, [щоб] удержати [гóрод] проти іноплемінних народів, безбожних татар...»
Спроба хана здобути Галицько-Волинську державу мирним шляхом
«Тим часом [хан] Могучий прислав до Данила й Василька посла свого зі словами: “Дай Галич!”. І [Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городáми. І, порадившись з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: “Не дам півотчини своєї, а їду до Батия сам...”»
Коронування Данила Галицького, 1253 р.
«У той же час прислав Папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан, кажучи: “Сину! Прийми од нас вінець королівства... Ти матимеш поміч од Папи”...»
Діяльність Лева Даниловича
«...Переніс свою столицю у місто Львів, що сам будував ще за батька. Він жив у злагоді з татарами, з ханами їх Ногаєм та Тулабугою ходив на Польщу, ...здобув для сина свого Юрія город Люблін. З цими ж таки ханами ходив він і на Литву та на Угорщину... Усіляко старався втримати в Галичині батьківські порядки...»
Історичне джерело, що свідчить про союз галицько-волинського князя з монголами
«[Князь Лев] захотів собі частини в землі Польській... Поїхав до Ногая окаянного проклятого. [Просити] допомоги для себе в поході проти Ляхів...»
Хронологія
1068 р. — руські князі зазнали поразки на річці Альті від половців.
1097 р. — був з'їзд князів у Любечі, ініціатором був Володимир Мономах, запровадження принципу во́тчини
1113 р. — початок правління Володимира Мономаха в Києві.
1187 р. — перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах.
1199 р. — утворення Галицько-Волинської держави.
1223 р. — битва на р. Калка, поразка руських князів.
1238 р. — відновлення єдності Галицького та Волинського князівств Данилом Романовичем; розгром тевтонських лицарів.
1238–1264 рр. — правління Данила Галицького (Романовича).
1239 р. — здобуття монголами Переяслава та Чернігова.
1240 р. — захоплення Києва монголами.
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація боярської опозиції;
1253 р. — коронування Данила Романовича.
Subjectzno
Page updated
Google Sites
Report abuse