ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
Embedded Files
Князювання Ярославичів та наступних князів
Перед смертю Ярослав Мудрий написав заповіт, де визначив стольні місця для княжіння та встановив принцип сеньйорату в престолонаслідуванні. Наступними правили три його сини, які утворили тріумвірат — Ізяслав, Святослав і Всеволод. Найстарший син — Ізяслав, правив у Києві.
У 1068 р. князі зазнали поразки на річці Альті від половців.
У 1073 р. брати посварилися і розпочалися усобиці князів.
У 1097 р. був з'їзд князів у Любечі, ініціатором був Володимир Мономах, запровадження принципу во́тчини — земельна власність, яку князі, бояри та інші представники панівної верхівки в Київській Русі могли передавати в спадок, продавати, дарувати, обмінювати.
Визначною подією було обрання у 1113 р. Володимира Мономаха:
видання книги «Повчання дітям»;
успішні походи проти половців.
Після Володимира Мономаха правив його син Мстислав у 1125–1132 рр.
Віче — збори вільних людей у Київській державі, на яких обговорювалися та вирішувалися важливі громадські справи.
Роздробленість Київської Русі
Після смерті Мстислава в Київській Русі починається період роздробленості — зміцнення самостійності удільних князівств. Існували такі князівства: Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке та Волинське князівства. Найвпливовішим було Київське князівство, але воно ставало все менш популярним, також від Києва залежало Переяславське князівство.
У 1187 р. у розповіді про смерть переяславського князя Володимира Глібовича було вперше вжито назву «Україна» (перша писемна згадка у писемних джерелах).
Особливого значення в кінці XII ст. починають посідати Галицьке та Волинське князівства. Одним з найуспішніших правителів був Ярослав Осмомисл, який правив у Галицькому князівстві в 1152–1187 рр. У Волинському князівстві тривали певний час усобиці, край їм поклав Роман Мстиславич.
Утворення Галицько-Волинської держави
У 1199 р. Роман Мстиславич приєднав Галицьке князівство й утворив Галицько-Волинську державу, що стало результатом міжусобної боротьби руських князів. Діяльність Романа:
приборкання боярської опозиції;
об’єднав галицькі та волинські землі в єдину державу;
проводив активну зовнішню політику;
був фактичним володарем Київського та Переяславського князівств.
Після смерті Романа в 1205 р. певний час формування сповільнилося, але в 1238 р. до влади прийшов його син Данило Галицький, який князював зі своїм братом Васильком у 1238–1264 рр. Діяльність:
відновив єдність Галицького та Волинського князівств у 1238 р.;
у 1238 р. розгромив тевтонських лицарів під Дорогочином;
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація боярської опозиції;
пріоритет у зовнішній політиці князя Данила Романовича в другій половині 1240-х – 1260-х рр. полягав у створенні коаліції європейських держав для боротьби із Золотою Ордою;
1253 р. — коронування Данила Романовича.
Монгольська навала
У 1223 р. на р. Калка була перша битва з монголами, де монголи здобули перемогу над руськими князями та половцями, але далі просуватися не стали.
У 1239 р. був зруйнований Переяслав та у тому ж році Чернігів.
У 1240 р. монголи захопили Київ.
Напад монголів дуже погано вплинув на Русь: руйнування міст, занепад ремесел та торгівлі, населення мало сплачувати податок, спочатку платили податок баскакам — намісникам хана, через деякий час це було доручено князям, які були затверджені ханом та яким видавався ярлик.
На картосхемі відображено основні напрямки завойовницьких походів монголів
Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Галицького
Після смерті Данила в 1264 р. королівство знову розпалося. Його місце зайняв син Лев. Його діяльність:
переніс столицю до Львова;
просив допомоги в монголів для боротьби з угорцями та поляками;
приєднав до Галицько-Волинської держави Закарпаття й Люблінську землю.
Наступним правителем став Юрій І Львович у 1301 р. Діяльність:
об'єднав державу;
прийняв титул короля Русі;
домігся створення окремої Галицької митрополії православної церкви;
втратив Люблінські землі та Закарпаття, захопила Польща й Угорщина.
У 1323 р. до воади прийшов Юрій ІІ Болеслав, який сприяв зміцненню позиції католицької церкви на українських землях через що й був отруєний. Після його смерті Велике князівство Литовське, Королівство Польща та Королівство Угорщина хотіли присвоїти землі собі.
Історичні документи
Заповіт Ярослава
«Тепер же заповідаю стіл свій у Києві старшому синові моєму, братові вашому Ізяславу, його слухайте, як слухали мене, хай він замінить вам мене. А Святославу — Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Вячеславу — Смоленськ...»
Бій на річці Альті, 1068 р.
«...Прийшли половці перший раз на Руську землю воювати... Це було перше зло на Руській землі від поганих безбожних ворогів..»
Боротьба Всеслава (полоцький князь) і Ізяслава за престол, 1068–1069 рр.
«...почав міжусобну війну Всеслав, син Брячеслава, полоцький і зайняв Новгород. Троє Ярославичів — Ізяслав, Святослав і Всеволод, — об’єднавши військо, пішли на Всеслава лютої зими...»
Похід Ігоря Святославича на половців
«І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали [половці] навпоперек, і тут схопили його віддалі одного перестрілу од полку свого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода... і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого...»
Любецький з'їзд, 1097 р.
«І хай кожен тримає отчину свою: Святополк — Київ, Ізяславів [уділ], Володимир — Всеволодів [уділ], Давид, Олег і Ярослав — Святославів [уділ]; іншим хай будуть города, які їм роздав Всеволод...»
Прихід до княжіння Володимира Мономаха, 1113 р.
«Володимир Мономах сів у Києві. Зустріли ж його митрополит Никифор з єпископами й усіма киянами з честю великою.., сів він на столі отця свого й предків своїх, і всі люди раді були, а заколот улігся...»
Рада князів перед битвою на річці Калка
«I прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: "Якщо ви не поможете нам, то ми нині пopубані будемо, а ви завтра порубані будете". І була рада всіх князів у Києві, і порадилися вони так: "Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на свої"...»
Бій на річці Калка, 1223 р.
«Мстислав Мстиславович... повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку й іншим полкам [піти] за ним, а сам після нього перейшов... Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи в стані, не знавши [цього], тому що Мстислав [Мстиславович] їм обом [нічого] не сказав — через заздрість, бо велика незгода була між ними...»
«На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку... Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські... Данило поранений був у груди...»
Розгром тевтонських лицарів, 1238 р.
«...Данило сказав: “Не гожим є держати отчину нашу крижевникамтамплієрам [рицарям-хрестоносцям]”. І пішли вони на них з великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину [магістра] їхнього Брауна схопили, і воїнів захопили, і вернулися обидва у Володимир...»
Відновлення єдності Галицького і Волинського князівства, 1238 р.
«Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі... увійшов у свій город... та прийняв стіл батька, та проголосив перемогу, заткнувши свою хоругву на Німецьких воротах...»
Облога Києва, 1240 р.
«У той же рiк прийшов Батий до Києва з великою силою, множеством сили своеï, і оточив город. I обступила сила татарська, і був город в облозі великій. I пробував Батий коло міста, а вої його облягали город...»
«...Татари пішли проти Русi й учинили жахливі вбивства в землі Русі, зруйнували міста й фортеці й повбивали людей, обложили Київ, який був столицею Русі, і після довгої облоги взяли його й убили жителів цього міста...»
Битва біля міста Ярослава, 1245 р.
«І коли побачив Данило, що ляхи кріпко йдуть на Василька.., то рушив на [них]... і розтрощив військо [ляхів], і хоругов [їхніх] роздер навпіл. Побачивши ж це, Ростислав побіг, і повернули угри навтікача...»
Підкорення Києва Данилом
«Данило тим часом поїхав на [Ростислава Мстиславича], і схопив його, і зоставив у нім [Києві, тисяцького] Дмитра. І оддав він Київ у руки Дмитрові, [щоб] удержати [гóрод] проти іноплемінних народів, безбожних татар...»
Спроба хана здобути Галицько-Волинську державу мирним шляхом
«Тим часом [хан] Могучий прислав до Данила й Василька посла свого зі словами: “Дай Галич!”. І [Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городáми. І, порадившись з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: “Не дам півотчини своєї, а їду до Батия сам...”»
Коронування Данила Галицького, 1253 р.
«У той же час прислав Папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан, кажучи: “Сину! Прийми од нас вінець королівства... Ти матимеш поміч од Папи”...»
Діяльність Лева Даниловича
«...Переніс свою столицю у місто Львів, що сам будував ще за батька. Він жив у злагоді з татарами, з ханами їх Ногаєм та Тулабугою ходив на Польщу, ...здобув для сина свого Юрія город Люблін. З цими ж таки ханами ходив він і на Литву та на Угорщину... Усіляко старався втримати в Галичині батьківські порядки...»
Історичне джерело, що свідчить про союз галицько-волинського князя з монголами
«[Князь Лев] захотів собі частини в землі Польській... Поїхав до Ногая окаянного проклятого. [Просити] допомоги для себе в поході проти Ляхів...»
Хронологія
1068 р. — руські князі зазнали поразки на річці Альті від половців.
1097 р. — був з'їзд князів у Любечі, ініціатором був Володимир Мономах, запровадження принципу во́тчини
1113 р. — початок правління Володимира Мономаха в Києві.
1187 р. — перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах.
1199 р. — утворення Галицько-Волинської держави.
1223 р. — битва на р. Калка, поразка руських князів.
1238 р. — відновлення єдності Галицького та Волинського князівств Данилом Романовичем; розгром тевтонських лицарів.
1238–1264 рр. — правління Данила Галицького (Романовича).
1239 р. — здобуття монголами Переяслава та Чернігова.
1240 р. — захоплення Києва монголами.
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація боярської опозиції;
1253 р. — коронування Данила Романовича.
Subjectzno
Page updated
Google Sites
Report abuse