Українські землі були під владою різних держав, що в більшості випадків пригнічували українців. Панівні держави та землі, що охоплювали:

• Галичина була під владою поляків та австрійців — ополячення та онімечування;

• Буковина під владою Румунії — румунізація;

• Закарпаття під владою Угорщини — мадяризація;

• Наддніпрянська Україна під владою Російської імперії — русифікація.

Одним з найвизначніших творів того часу стала «Енеїда» — перший твір у новій українській літературі, надрукований у Санкт-Петербурзі 1798 р. 

Не менш важливою пам'яткою стала «Історія русів» (1846 р.) — одна з визначних пам’яток української історичної та суспільно-політичної думки другої половини XVIII – початку XIX ст., у якій обстоювали ідеї автономізму, окремішності, намагання провести чітку грань між Україною та іншими державами.

Першим історичним романом стала «Чорна рада» Пантелеймона Куліша.

«Батьком» нової української літератури вважають Івана Котляревського з його найвизначнішим твором «Енеїда» (1798 р.), також автор п'єс «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник».

Творення нової української літератури пов'язують із Тарасом Шевченком, його першою поетичною збіркою творів став «Кобзар» (1840 р.). У 1841, 1844 та 1860 рр. була видана історико-героїчна поема «Гайдамаки». Тарас Шевченко також був художником, найвідомішими його портретами є «Автопортрет» (1840 р.) і «Катерина» (1842 р.).

Видатним байкарем був Петро-Гулак Артемовський — історик, педагог, письменник, автор віршів, антикріпосницької сатиричної байки «Пан і собака». Працював у Харківському університеті та деякий час був ректором.

Одним із перших прозаїків був Григорій Квітка-Основ'яненко (повісті «Пан Халявський», «Конотопська відьма», «Маруся» тощо).

Панівним напрямом літератури був «романтизм» — ідейний і художній рух у культурі кінця XVIII – першої половини XIX ст., в основі якого — духовне життя людини, воля творчої особистості, інтерес до національної культури та фольклору, ідеалізація минулого.