Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі (1734–1775 роки), у центрі якої була власне паланка — слобода з невеликим укріпленням і козацькою залогою. 

Зимівни́к — тип поселення, поширений з найдавніших часів серед напівкочових жителів південноруських степів. Тип господарства, хутору поширений у запорізьких, чорноморських та у частини донських козаків, коли не було військових дій (особливо взимку). 

Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався річкою Підпільною (притока Дніпра). 

Задуна́йська Січ, Дунавецька Січ — козацьке військове формування на території Османської імперії XVIII–XIX століть. Виникло в нижній течії Дунаю після зруйнування російськими імператорськими військами Нової Січі й ліквідації Війська Запорозького Низового у червні 1775 року. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім османська адміністрація переселила їх на правий берег. 

Гайдамака — народний повстанець, учасник гайдамацького руху на Правобережній (Західній) Україні.

Колії́вщина — козацько-селянське національно-визвольне повстання у Правобережній Україні у 1768–1769 роках. Спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій. 

Опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських феодалів, згодом — також проти австрійської адміністрації. Діяли у XVI столітті – першій половині XIX століття. 

Уривки з праці Н. Яковенко «Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України», які стосуються К. Розумовського

«...був заочно “обраний” на гетьманство, а імператриця з цієї нагоди присвоїла йому чин генерал-фельдмаршала й вручила в придворній церкві в Петербурзі гетьманські клейноди...» 

«Реформування судочинства... було спрямоване на реанімацію того укладу, у якому жилося до козацької революції...» 

«...вирішує перенести свою резиденцію до старої, мазепинської, столиці — Батурина...» 

Опис зимівників

«Запорозькі козаки, — писав 1776 р. старшина В. Чернявський, — мають деякі поселення, де тримають худобу, коней й овець, мають пасіки, розводять сади й городи, роблять запаси сіна та худоби й засівають поля різним хлібом, ловлять звіра, а в річках — рибу». 

Створення Другої Малоросійської колегії

«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського... із чину гетьманського вказуємо нашому Сенатові для належного керування в Малій Росії утворити там Малоросійську колегію...»

«Коліївщина»

«До Нашого відома дійшло, що за прикладом барської змови проти законної влади грішать вони через своє неуцтво, а ще більше — через обман шайки розбишак, що вдають, нібито вони є частиною Нашого вірного низового Війська Запорозького... Ми вважаємо невідхильним обов’язком Нашої монаршої влади оберігати слушні бажання польської Речі Посполитої, з якою Ми є в союзі, тісній дружбі...»

«...Гонта поніс заслужену кару, росіяни приборкали запорожців. Для приборкання заворушень хлопів, що ще продовжувалися, готувалася окрема військова експедиція...»

Рух опришків

Відомий український історик Д. Дорошенко вважав, що «...гайдамацтво як форму активного протесту проти несприятливих умов суспільного ладу знали також і західноукраїнські землі — Галичина й Буковина». Такий висновок історик зробив, дослідивши «рух опришків».