Subjectzno

Головна

Треба знати

Тема 10. Конспект №1

Тема 10. Конспект №2

Тема 9

Тема 9. Конспект №1

Тема 9. Конспект №2

Тема 11

Тема 11. Конспект №1

Тема 11. Конспект №2

ТЕМА 10. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТ.

Програма ЗНО/НМТ

Терміни за програмою

Конститу́ція — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.

Малоросія — назва українських земель, які охопллювали Лівобережжя та Київ, згодом і всі українські землі підвладні Російській імперії.

Малоросі́йська коле́гія або Перша Малоросі́йська коле́гія — колегія, що керувала українськими землями Російської імперії під час Глухівського періоду в історії Гетьманщини. Центральний орган російської адміністрації у Гетьманщині.

Зросійщення або русифіка́ція (також іноді росіянізація, змосковщення, помосковщення) — змушення переходу на російську мову, засвоювання російських звичаїв і культури, також сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що опинилися у складі Російської імперії чи Радянського Союзу або перебувають у сфері її впливу, за допомогою переходу чи переведення осіб неросійської національності на російські мову й культуру та їхньої подальшої асиміляції.

Коза́цьке баро́ко або Украї́нське баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів — літературна, близька до народнорозмовної.

Історичні документи

Обрання гетьманом Івана Мазепи, 1687 р.

«Спочатку запанувала коротка тиша, але згодом почулися голоси, що хочуть вибрати Мазепу. Це скоро поширилося, і всі почали кричати, що хочуть Мазепу на гетьмана...»

Другий Кримський похід

«...рано навесні князь М. Голіцин і бояри... уже вдруге ходили з російським військом у Крим. ...у квітні добралися основними силами і обозом до Самари, де до них приєднався гетьман І. Мазепа з козаками»

Українсько-шведський союз

«Ми стоїмо тепер, Братіє, між двома проваллями... І ми тепер уважати маємо шведів за своїх приятелів, союзників, добродіїв, і немов би од Бога посланих, щоб увільнити нас од рабства та зневаги й поновити на найвищому ступені свободи...»

Звернення Івана Мазепи

«...Договори наші... уклав я з Королем Шведським письмовим актом, підписаним з обох сторін... І тепер ми вважати повинні Шведів за своїх приятелів, союзників, добродіїв і немовби од Бога посланих, щоб увільнити нас від рабства... Відомо ж бо, що колись були ми ті, що тепер московці: уряд, первинність і сама назва Русь од нас до них перейшли…»

Знищення Батурина

«За кілька днів після приєднання козацького головнокомандувача графа Мазепи до шведів князь Меншиковна чолі численного війська й артилерії пішов на Батурин, резиденцію гетьмана Мазепи... Здобувши місто силою, Меншиков віддав усе живе мечу та вогню...»

«Люди в ньому [Батурині] ...вирубані, церкви зруйновані, будинки розграбовані й спалені...»

«Конституція...» Пилипа Орлика

«...Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися й постановили з ясновельможним гетьманом таке право, яке має бути збережено постійно в Запорозькому Війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старшина...»

Про Пилипа Орлика

«...Гетьман Орлик пішов за королем у Швецію, де мав привілеї “шефа союзної армії” і де знайшов разом зі своєю родиною підтримку навіть після смерті короля...»

Створення Першої Малоросійської колегії

«...імператор і самодержець всеросійський.., жалуючи підданих своїх — малоросійський народ, видав указ: при гетьмані пану Скоропадському в Глухові... для кращої вірності й управління бути колегії…»

Умови перед заснуванням Нової (Підпільненської) Січі

«...Жити запорожцям у місцях, де розорено в 1709 році їхнє житло. Користуватися їм промислами... Зберігати їм вірність престолу російському... Бути їм в залежності від головнокомандуючого генерала в Малій Русі визначеного...»

Персоналії

Персоналії за програмою: Івана Мазепи, Семена Палія, Костя Гордієнка, Пилипа Орлика, Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола, Феофана Прокоповича;

Іван Мазепа

Іван Мазепа — гетьман Війська Запорозького (1687–1709 рр.). Діяльність:

підписання Коломацьких статей (1687 р.);
переніс столицю до Батурина;
у 1689 р. взяв участь у Другому Кримському поході, приєднався до російських військ під проводом князя М. Голіцина біля р. Самари;
узаконення та регламентації панщини;
активна культурно-просвітницька політика (будування храмів, покращення книгодрукування тощо);
намагався зберегти автономію Гетьманщини;
у 1704 р. об'єднав Правобережну та Лівобережну Україну;
1708 р. підписав українсько-шведський договір про спільну боротьбу з Московією;
після поразки в Полтавській битві (1709 р.) відійшов у Молдавське князівство, що належало Османській імперії й невдовзі там помер.

Семен Палій — полковник Фастівського полку, очільник козацького повстання 1702–1704 рр. У 1704 р. був заарештований за розпорядженням Івана Мазепи. У 1710 р. помер власною смертю.

Кость Гордієнко — кошовий отаман Запорозької Січі, підтримав Івана Мазепу у війні з Московським царством. Після смерті Івана Мазепи підтримував Пилипа Орлика. У 1711 р. був обраний кошовим отаман Олешківської Січі, яку очолював до 1728 р.

Іван Скоропадський — гетьман Лівобережжя, був обраний у 1708 р. у Глухові після переходу Івана Мазепи на бік шведів. Замість підписання підготовлених Решетилівських статей цар надіслав указ, який фактично зменшував автономію, за гетьманом велося спостереження. У 1722 р. була створена Малоросійська колегія для більшого контролю за гетьманом, а після його смерті (1722 р.) гетьмана не дозволили обирати.

Пилип Орлик — з 1706 р. генеральний писар та найближчий радник Івана Мазепи. У 1710 р. був обраний гетьманом, у тому ж році (1710 р.) уклав «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького» («Конституцію Пилипа Орлика»). У 1711 р. гетьман уклав Кайрський договір із Кримським ханством і намагався визволити українські землі, але через воєнну перевагу Московського царства й зраду татар був змушений припинити наступ і покинути визволені території. До кінця життя намагався створити антимосковську коаліцію. Своє гетьманування перебував за кордоном (гетьман у вигнанні).

Павло Полуботок — наказний гетьман Війська Запорозького (1722–1724 рр.), у 1720-х один із найбільших магнатів. У 1708 р. не підтримав Івана Мазепу. У 1722 р. намагався відновити колишні права Гетьманщини та козацької старшини, видав універсал з реформами, що покращували становище та вповільнювали ліквідацію автономії. У 1723 р. гетьмана почали допитувати та підозрювати в зраді. Данило Апостол та старшина надіслали Петру I Коломацькі чолобитні (звернення) про дозвіл обрання гетьмана та відновлення прав, що розлютило імператора й він ув'язнив Павла Полуботка, Данила Апостола та всю старшину, що їм допомагала. У 1724 р. Павло Полуботок після тортур та допитів помер від хвороби в ув'язнені.

Петро I — правитель Московського царства 1682–1721 рр., з 1721 р. — імператор Російської імперії. Помер у 1925 р.

Данило Апостол — гетьман Війська Запорозького (1727–1734 рр.). Після смерті Петра I у 1725 р. був звільнений з ув'язнення. 1727 р. став гетьманом та отримав від Петра II «Рішительні пункти». Намагався загальмувати втрату автономії Гетьманщини, здійснив адміністративну, земельну, судову та фінансову реформи. Помер у 1734 р.

Петро II — імператор Російської імперії (1727–1730 рр.)

Феофан Прокопович — письменник, поет, філософ, математик, науковець, ректор Києво-Могилянської академії, професор богослов'я. Був прихильником Петра I, у 1716 р. переїхав до Петербурга та став одним із найближчих радників Петра I. Був автором теорії модернізації Московського царства в Російську імперію 1721 р.