ТЕМА 11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
Embedded Files
Програма ЗНО/НМТ
Термніи за програмою
Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця у період існування Нової Січі (1734–1775 роки), у центрі якої була власне паланка — слобода з невеликим укріпленням і козацькою залогою.
Зимівни́к — тип поселення, поширений з найдавніших часів серед напівкочових жителів південноруських степів. Тип господарства, хутору поширений у запорізьких, чорноморських та у частини донських козаків, коли не було військових дій (особливо взимку).
Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався річкою Підпільною (притока Дніпра).
Задуна́йська Січ, Дунавецька Січ — козацьке військове формування на території Османської імперії XVIII–XIX століть. Виникло в нижній течії Дунаю після зруйнування російськими імператорськими військами Нової Січі й ліквідації Війська Запорозького Низового у червні 1775 року. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім османська адміністрація переселила їх на правий берег.
Гайдамака — народний повстанець, учасник гайдамацького руху на Правобережній (Західній) Україні.
Колії́вщина — козацько-селянське національно-визвольне повстання у Правобережній Україні у 1768–1769 роках. Спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій.
Опришки — учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр, угорських феодалів, згодом — також проти австрійської адміністрації. Діяли у XVI столітті – першій половині XIX століття.
Історичні документи
Уривки з праці Н. Яковенко «Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України», які стосуються К. Розумовського
«...був заочно “обраний” на гетьманство, а імператриця з цієї нагоди присвоїла йому чин генерал-фельдмаршала й вручила в придворній церкві в Петербурзі гетьманські клейноди...»
«Реформування судочинства... було спрямоване на реанімацію того укладу, у якому жилося до козацької революції...»
«...вирішує перенести свою резиденцію до старої, мазепинської, столиці — Батурина...»
Опис зимівників
«Запорозькі козаки, — писав 1776 р. старшина В. Чернявський, — мають деякі поселення, де тримають худобу, коней й овець, мають пасіки, розводять сади й городи, роблять запаси сіна та худоби й засівають поля різним хлібом, ловлять звіра, а в річках — рибу».
Створення Другої Малоросійської колегії
«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського... із чину гетьманського вказуємо нашому Сенатові для належного керування в Малій Росії утворити там Малоросійську колегію...»
«Коліївщина»
«До Нашого відома дійшло, що за прикладом барської змови проти законної влади грішать вони через своє неуцтво, а ще більше — через обман шайки розбишак, що вдають, нібито вони є частиною Нашого вірного низового Війська Запорозького... Ми вважаємо невідхильним обов’язком Нашої монаршої влади оберігати слушні бажання польської Речі Посполитої, з якою Ми є в союзі, тісній дружбі...»
«...Гонта поніс заслужену кару, росіяни приборкали запорожців. Для приборкання заворушень хлопів, що ще продовжувалися, готувалася окрема військова експедиція...»
Рух опришків
Відомий український історик Д. Дорошенко вважав, що «...гайдамацтво як форму активного протесту проти несприятливих умов суспільного ладу знали також і західноукраїнські землі — Галичина й Буковина». Такий висновок історик зробив, дослідивши «рух опришків».
Персоналії
Персоналії за програмою: Кирила Розумовського, Петра Калнишевського, Олекси Довбуша, Максима Залізняка, Івана Гонти, Григорія Сковороди, Артема Веделя, Івана Григоровича-Барського.
Кирило Розумовський
Кирило Розумовський — останній гетьман Війська Запорозького (1750–1764 рр.), генерал-фельдмаршал Російської імперії:
був заочно “обраний” на гетьманство, а імператриця Єлизавета Петрівна з цієї нагоди присвоїла йому чин генерал-фельдмаршала й вручила в придворній церкві в Петербурзі гетьманські клейноди;
переніс свою резиденцію до мазепинської столиці Батурина;
реформування судочинства;
у 1764 р. на прохання імператриці Катерини II залишив посаду гетьмана;
останні роки життя провів у Батурині, де побудував свій палац (Палац Кирила Розумовського в м. Батурин — 1799–1803 рр.).
Іван Григорович-Барський — архітектор, автор багатьох сакральних і цивільних споруд Києва, автор Покровської церкви в м. Київ (1766 р.).
Палац Кирила Розумовського в м. Батурин — 1799–1803 рр.
Покровська церква в м. Київ — 1766 р.
Єлизавета Петрівна — російська імператриця 1741–1761 рр.
Катерина II — російська імператриця 1762–1796 рр.
Петро Рум'янцев — президент другої Малоросійської колегії та генерал-губернатор Лівобережної України.
Петро Калнишевський — отаман Запорозької Січі 1762, 1765–1775 рр. Після руйнування Нової Січі в 1775 р. був заарештований та засланий до Соловецького монастиря, де й помер у 1803 р.
Максим Залізняк — один з очільників Коліївщини 1768 р. Разом з Іваном Ґонтою оволодів Уманню. Врешті-решт був схоплений російськими військами та засланий у Сибір.
Іван Ґонта — один з очільників Коліївщини 1768 р. Разом з Максимом Залізняком зайняв Умань. Був схоплений російськими військами й переданий до польської влади. Іван Ґонта був страчений.
Олекса Довбуш — найвідоміший очільник опришківського руху на Західній Україні. У 1745 році був підступно поранений у руку, через що помер від втрати крові.
Артем Ведель — композитор, співак, диригент, здобув великі досягнення в музичному мистецтві. Одними з найкращих його духовних концертів є «Проповідники віри» та «Почуй, Господи, мій голос».
Григорій Сковорода — видатний письменник, філософ останній представник поетичного бароко. Найвідомішими творами Григорія Сковороди є «Сад божественних пісень», «Байки Харківські» та «Жінка Лотова», проте жодного твору за життя письменника видано не було.
Григорій Сковорода
Хронологія
1764 р. — остаточна ліквідація посади гетьмана. Утворення Другої Малоросійської колегії.
1765 р. — скасування козацького устрою на Слобожанщині (ліквідація полкового устрою).
1768 р. — Коліївщина, повстання під проводом Максима Залізняка та Івана Ґонти.
1768–1774 рр. — російсько-турецька війна, Росія приєднала землі між пониззям Дніпра та Південним Бугом.
1772 р. — Перший поділ Речі Посполитої, Галичина увійшла до складу володінь австрійських Габсбургів.
1775 р. — остаточна ліквідація Запорозької Січі. Заснування Задунайської Січі.
1783 р. — закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
1783 р. — підкорення Російською імперією Кримського ханства.
1787–1791 рр. — російсько-турецька війна. До Російської імперії було приєднано землі між пониззям Південного Буга та Дністра.
1793 р. — Другий поділ Речі Посполитої, Російська імперія приєднала більшу частину Правобережжя.
1795 р. — Третій поділ Речі Посполитої, Російська імперія приєднала Волинь.
Subjectzno
Page updated
Google Sites
Report abuse