ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
ТЕМА 3. КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА
Embedded Files
Програма ЗНО/НМТ
Терміни з програми
Во́тчина, вотчинне землеволодіння — у середньовіччі й ранньому новому часі приватне спадкове землеволодіння (маєток). Належало феодалу за правом спадку від його батька (отця, звідси «отчина»).
Умовне землеволодіння — землеволодіння, що надавалося за службу у війську.
Бо́яри — збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі та середньовічній Україні, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.
Ярли́к — у Золотій Орді це письмовий указ хана, що надавав право на управління окремими підлеглими їй улусами, територіями, а митрополитам для проведення богослужінь.
Баска́к — монгольський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана.
Ві́че — загальні збори громадян міст України-Русі для розгляду громадських справ.
Історичні документи
Заповіт Ярослава
«Тепер же заповідаю стіл свій у Києві старшому синові моєму, братові вашому Ізяславу, його слухайте, як слухали мене, хай він замінить вам мене. А Святославу — Чернігів, а Всеволоду — Переяслав, а Вячеславу — Смоленськ...»
Бій на річці Альті, 1068 р.
«...Прийшли половці перший раз на Руську землю воювати... Це було перше зло на Руській землі від поганих безбожних ворогів..»
Боротьба Всеслава (полоцький князь) і Ізяслава за престол, 1068–1069 рр.
«...почав міжусобну війну Всеслав, син Брячеслава, полоцький і зайняв Новгород. Троє Ярославичів — Ізяслав, Святослав і Всеволод, — об’єднавши військо, пішли на Всеслава лютої зими...»
Похід Ігоря Святославича на половців
«І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали [половці] навпоперек, і тут схопили його віддалі одного перестрілу од полку свого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода... і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого...»
Любецький з'їзд, 1097 р.
«І хай кожен тримає отчину свою: Святополк — Київ, Ізяславів [уділ], Володимир — Всеволодів [уділ], Давид, Олег і Ярослав — Святославів [уділ]; іншим хай будуть города, які їм роздав Всеволод...»
Прихід до княжіння Володимира Мономаха, 1113 р.
«Володимир Мономах сів у Києві. Зустріли ж його митрополит Никифор з єпископами й усіма киянами з честю великою.., сів він на столі отця свого й предків своїх, і всі люди раді були, а заколот улігся...»
Рада князів перед битвою на річці Калка
«I прибігло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: "Якщо ви не поможете нам, то ми нині пopубані будемо, а ви завтра порубані будете". І була рада всіх князів у Києві, і порадилися вони так: "Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на свої"...»
Бій на річці Калка, 1223 р.
«Мстислав Мстиславович... повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку й іншим полкам [піти] за ним, а сам після нього перейшов... Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович] сиділи в стані, не знавши [цього], тому що Мстислав [Мстиславович] їм обом [нічого] не сказав — через заздрість, бо велика незгода була між ними...»
«На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками річку Калку... Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед... Ударили вони в полки татарські... Данило поранений був у груди...»
Розгром тевтонських лицарів, 1238 р.
«...Данило сказав: “Не гожим є держати отчину нашу крижевникамтамплієрам [рицарям-хрестоносцям]”. І пішли вони на них з великою силою, узяли город [Дорогичин] місяця березня, і старійшину [магістра] їхнього Брауна схопили, і воїнів захопили, і вернулися обидва у Володимир...»
Відновлення єдності Галицького і Волинського князівства, 1238 р.
«Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі... увійшов у свій город... та прийняв стіл батька, та проголосив перемогу, заткнувши свою хоругву на Німецьких воротах...»
Облога Києва, 1240 р.
«У той же рiк прийшов Батий до Києва з великою силою, множеством сили своеï, і оточив город. I обступила сила татарська, і був город в облозі великій. I пробував Батий коло міста, а вої його облягали город...»
«...Татари пішли проти Русi й учинили жахливі вбивства в землі Русі, зруйнували міста й фортеці й повбивали людей, обложили Київ, який був столицею Русі, і після довгої облоги взяли його й убили жителів цього міста...»
Битва біля міста Ярослава, 1245 р.
«І коли побачив Данило, що ляхи кріпко йдуть на Василька.., то рушив на [них]... і розтрощив військо [ляхів], і хоругов [їхніх] роздер навпіл. Побачивши ж це, Ростислав побіг, і повернули угри навтікача...»
Підкорення Києва Данилом
«Данило тим часом поїхав на [Ростислава Мстиславича], і схопив його, і зоставив у нім [Києві, тисяцького] Дмитра. І оддав він Київ у руки Дмитрові, [щоб] удержати [гóрод] проти іноплемінних народів, безбожних татар...»
Спроба хана здобути Галицько-Волинську державу мирним шляхом
«Тим часом [хан] Могучий прислав до Данила й Василька посла свого зі словами: “Дай Галич!”. І [Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городáми. І, порадившись з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: “Не дам півотчини своєї, а їду до Батия сам...”»
Коронування Данила Галицького, 1253 р.
«У той же час прислав Папа послів достойних, що принесли Данилові вінець, і скіпетр, і корону, які означають королівський сан, кажучи: “Сину! Прийми од нас вінець королівства... Ти матимеш поміч од Папи”...»
Діяльність Лева Даниловича
«...Переніс свою столицю у місто Львів, що сам будував ще за батька. Він жив у злагоді з татарами, з ханами їх Ногаєм та Тулабугою ходив на Польщу, ...здобув для сина свого Юрія город Люблін. З цими ж таки ханами ходив він і на Литву та на Угорщину... Усіляко старався втримати в Галичині батьківські порядки...»
Історичне джерело, що свідчить про союз галицько-волинського князя з монголами
«[Князь Лев] захотів собі частини в землі Польській... Поїхав до Ногая окаянного проклятого. [Просити] допомоги для себе в поході проти Ляхів...»
Персоналії
Персоналії за програмою: Ізяслав Ярославич, Святослав Ярославович, Всеволод Ярославович, Володимир Мономах, Мстислав Великий, Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславович, Данило Романович (короля Данила), Лев Данилович, Юрій І Львович, Юрій II Болеслав.
Ізяслав — київський князь:
син Ярослава Мудрого;
найстарший брат серед Ярославовичів, отримав у володіння значну частину земель Київської держави;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів».
Святослав Ярославович — князь чернігівський:
син Ярослава Мудрого;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів».
Всеволод Ярославович — князь переяславський:
син Ярослава Мудрого;
1068 р. разом з братами зазнав на річці Альті поразки від половців;
1072 р. разом з братами у Вишгороді уклав «Правду Ярославичів»;
став київським князем (1078–1093 рр.) після смерті обох братів.
Володимир Мономах — київський князь (1113–1125 рр.):
після повстання киян був обраний князем у 1113 р.;
вдалі битви проти половців;
продовжував «шлюбну дипломатію»;
ініціював нову систему престолонаслідування;
написав книгу «Повчання дітям»;
придушення міжусобиць.
Мстислав Великий — князь київський (1125–1132 рр.):
воював з половцями;
зберігав цілісність Русі;
останній князь перед добою роздробленості Київської Русі.
Ярослав Осмомисл — князь галицький (1153–1187 рр.):
зміцнив владу в князівстві;
розширив території Галицького князівства до Гирла Дніпра;
боротьба з половцями;
згаданий у «Слово о полку Ігоревім»
укладення союзницьких угод із Польщею та Угорщиною.
Роман Мстиславич — князь волинський, галицький:
1199 р. утворив Галицько-Волинську державу із центром у м. Галич;
приборкав боярську опозицію;
проводив активну зовнішню політику;
успішна боротьба з половцями;
був фактичним володарем Київського та Переяславського князівств;
прозваний «Самодержавцем всея Русі»;
помер у 1205 р.
Данило Романович (Галицький) — князь волинський, галицький:
правив зі своїм братом Васильком у 1238–1264 рр.;
1238 р. розгромив тевтонських лицарів (хрестоносців) під Дорогочином;
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація галицької боярської опозиції;
1245 р. визнав себе васалом монголів;
пріоритет у зовнішній політиці в другій половині 1240-х – 1260-х рр. полягав у створенні коаліції європейських держав для боротьби із Золотою Ордою;
1253 р. був коронований у м. Дорогочин;
сприяв розбудові старих та створенню нових міст (Холм, Львів тощо);
переніс столицю до м. Холм.
Лев Данилович — князь галицький (1264–1301 рр.), волинський (1292–1301 рр.), перемишльський:
переніс столицю до Львова;
васальна залежність від Золотої Орди;
просив допомоги в монголів для боротьби з угорцями та поляками;
приєднав до Галицько-Волинської держави Закарпаття та Люблінську землю.
Юрій І Львович — галицько-волинський князь (1301–1308 рр.):
прийняв титул короля Русі;
домігся створення окремої Галицької митрополії православної церкви (1303 р.);
столиця — м. Володимир
втратив Люблінські землі та Закарпаття, які захопили Польща й Угорщина.
Юрій ІІ Болеслав — останній правитель Галицько-Волинської держави (1323–1340 рр.), сприяв зміцненню позиції католицької церкви на українських землях через що й був отруєний.
Хронологія
1068 р. — руські князі зазнали поразки на річці Альті від половців.
1097 р. — був з'їзд князів у Любечі, ініціатором був Володимир Мономах, запровадження принципу во́тчини
1113 р. — початок правління Володимира Мономаха в Києві.
1187 р. — перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах.
1199 р. — утворення Галицько-Волинської держави.
1223 р. — битва на р. Калка, поразка руських князів.
1238 р. — відновлення єдності Галицького та Волинського князівств Данилом Романовичем; розгром тевтонських лицарів.
1238–1264 рр. — правління Данила Галицького (Романовича).
1239 р. — здобуття монголами Переяслава та Чернігова.
1240 р. — захоплення Києва монголами.
1245 р. — битва біля міста Ярослава, ліквідація боярської опозиції;
1253 р. — коронування Данила Романовича.
Subjectzno
Page updated
Google Sites
Report abuse